Наливаймо, браття,
Кришталеві чаші,
Щоб шаблі не брали, |
Щоб кулі минали |(2)
Голівоньки наші. |
Щоби Україна
Повік не плакала,
Щоби наша слава, |
Козацькая слава, | (2)
Повік не пропала. |
Бо козацька слава
Кровію полита,
Січена мечами, |
Рубана шаблями, | (2)
Ще й сльозами вмита. |
Наливаймо, браття,
Поки є ще сили,
Поки до схід сонця, |
Поки до походу |
Сурми не сурмили. | (2)
Бо козацька доля,
Як у полі рута —
Січена дощами, |
Хрещена громами, | (2)
Ще й вітрами гнута. |
Як лелечій клекіт,
Козакова вдача —
Вигукнеться сміхом, |
Вигукнеться щирим, | (2)
А відлунить плачем. |